Аналіз детального плану БЗК та основні екологічні ризики від його роботи

1. в пояснювальній записці ДПТ на збагачувальній фабриці передбачено устаткування для переміщення та подрібнення гірської породи (стрічкові конвеєри, дробарки, млини, грохоти). Очевидно, що вказане обладнання в сумі з видобутком відкритого типу та розвантажувальними роботами призведе до значного забруднення атмосферного повітря алюмо-силікатним дрібнокристалічним пилом далеко за межі розроблюваної ділянки. Дивно, але в частині ДПТ «про охорону навколишнього середовища» передбачені заходи зі зменшення забруднення повітря виключно шляхом змочування автомобільних доріг у літній період;

2. відсутня інформація про можливе радіаційне забруднення атмосферного повітря шляхом рознесення радіонуклідів разом з частинками пилу.

1. відсутня інформація про місце розташування, тип та виробничу потужність очисних споруд необхідних для очистки виробничо-дренажних стічних вод;

2. забруднені води від процесу збагачення каоліну планується накопичувати у хвостосховищі. Так як хвостосховище передбачено створити шляхом зарегулювання балки, то неминучим буде процес забруднення гідрооксидами металів поверхневих (особливо під час паводків) та підземних вод;

3. скид нормативно очищених стічних вод, дренажних та дренажно-ливневих вод у поверхневий об’єкт проектом ДПТ не передбачено. Зважаючи на величезні об’єми води для процесу збагачення така модель виробництва не є можливою. Враховуючи особливості рельєфу місцевості, ймовірним є скид у р. Вільнянка через систему блок;

4. збагачення руди мокрим способом на площі водозбору річки Вільнянка призведе до забруднення річкової води металами та їх сполуками з подальшим акумулюванням останніх в каскаді водойм (ставків) розташованих по руслу та поступовим забрудненням вод р. Дніпро в місці впадання. Вказані забруднюючі речовини як то залізо чи титан згубно вплинуть на біоресурси водойм;

5. відсутня інформація про можливе радіаційне забруднення поверхневих та підземних вод.

1. в ДПТ мова йде про збір та умови тимчасового розміщення відходів нафтопродуктів. Для інших небезпечних відходів пропонується захоронення або знешкодження. Таке прагнення суперечить Закону України «Про відходи» та «Про охорону навколишнього середовища» в яких передбачена утилізація небезпечних відходів. Особливе занепокоєння викликає відсутність плану поводження з відходом у вигляді шламу гідрооксидів та сульфідів металів. Якщо такий шлам буде захоронюватись під завуальованою рекультивацією – неминучим буде забруднення металами та їх сполуками земель, а також поверхневих та підземних вод шляхом капілярного підняття, інфільтрації, вимивання, тощо;

2. відсутня інформація про можливі відходи, забруднені радіонуклідами та заходи поводження з ними. Ймовірно, що верхній некондиційний шар каолінів на таких глибинах буде джерелом радіаційного фону і при піднятті та переміщенні у відвал становитиме загрозу навколишньому середовищу та здоров’ю мешканців.

1. територія передбачена під будівництво фабрики та хвостосховища має статус земель природоохоронного призначення та особливо цінних земель сільськогосподарського призначення та є важливою складовою екомережі регіону в цілому. Виробнича діяльність порушить природні біоценози та призведе до негативних та безповоротних змін.

2. відсутня інформація про радіаційний фон у зоні видобутку. Дослідження вказаної ділянки за часів незалежності не проводились (принаймні легально), а усні заяви керівництва ТОВ «БЗК» про відсутність радіації не відповідають дійсності. Так, у радянському звіті геологорозвідки – документі на підставі якого отримано спеціальний дозвіл та розроблено ДПТ зазначається: «радіаційний фон майже скрізь у межах норми». До 1996 року нормальним вважався радіаційний фон – 50 мЗв/рік. Сьогодні ця величина зменшились у 2,5 рази у порівнянні.

Тобто, по факту маємо очевидну радіаційну небезпеку від розробки каолінів!